Якщо зникає естетика блаженства, польоту, які здатні тебе підняти над буденністю, зникає саме призначення мистецтва.

Валентин Сильвестров, український композитор

Зазвичай маленькі діти, які прийшли до школи, захоплюються різними видами мистецтва: полюбляють співати, малювати, брати участь в інсценізаціях і руханках, емоційно реагують на вистави лялькового театру чи мультфільми. Чому ж поступово, з роками, щире захоплення учнів від уроків мистецтва поступово зникає? Вони стають для них нецікавими, а навчання - схожим на всі інші предмети, де треба багато запам’ятовувати, говорити, але мало творити й переживати.

Що має робити вчитель мистецтва, щоб досягти викладання на рівні, наближеному до справжньої творчості? Що вдосконалювати, як самовдосконалюватися?

Відповідно до чинних типових навчальних програм з мистецтва, розроблених під керівництвом О. Савченко та Р. Шияна й затверджених МОН України, мета і завдання мистецької освітньої галузі, окреслені для першого циклу навчання, екстраполюються на другий цикл навчання. Згідно з положеннями державного стандарту мета навчання мистецтва в початкових класах має певну ієрархію цілей. Загальна мета - всебічний художньо-естетичний розвиток особистості дитини, опанування художніх цінностей у процесі пізнання мистецтв, зокрема вітчизняної та зарубіжної мистецької спадщини, формування компе-тентностей - ключових і мистецьких, необхідних для художньо-творчого самовираження і самореалізації в особистому та суспільному житті; виховання естетичного особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва; розвиток загальних і художніх здібностей дитини (художньо-образного мислення, емоційного інтелекту, креативності).

Типові освітні програми для початкової школи, розроблені під керівництвом О. Савченко і під керівництвом Р. Шияна, у мистецькій галузі за змістом майже не відрізняються. Різниця між ними полягає у викладі тесту окремо по класах (перша програма) або за циклами (друга програма).

Реалізація поставленої мети здійснюється за змістовими лініями: «художньо-творча діяльність», «сприймання та інтерпретація мистецтва», «комунікація через мистецтво», - які забезпечують досягнення загальних цілей освітньої галузі та розкривають основну місію загальної мистецької освіти.

Опанування учнями мистецтва в початковій школі ґрунтується на засадах компетентнісного, особистісно зорієнтованого, діяльнісного, ігрового та інтегративного підходів. Усі ці науково-педагогічні підходи сукупно мають забезпечувати ключову - культурну компетентність особистості, якій притаманний інтегральний характер, багатокомпо-нентність і поліфункціональність, адже вона реалізує здійснення висо

кої освітньої місії - виховання людини культури. Культурна компетентність, як і всі інші, побудована на комплексі взаємопов’язаних процедур - комбінації знань, умінь, цінностей і досвіду, що з’єднують у єдине ціле соціальне й особистісне. У початковій школі на уроках мистецтва закладаються естетичні основи культурної компетентності, які потім упродовж усіх наступних етапів навчання перманентно розвиваються і збагачуються.

Після завершення адаптаційно-ігрового циклу навчання (1-2 класи) учні переходять на наступний - основний етап (3-4 класи), ознаками якого є використання методів і технологій, які вже застосовувалися під час першого циклу навчання, але на іншому тематичному матеріалі й на більш високому рівні складності.

Згідно з авторською концепцією поліцентричної інтеграції навчальна програма курсу «Мистецтво», за якою побудовано зміст однойменних підручників авторського колективу у складі Л. Масол, О. Гайдамаки та О. Колотило, передбачає наскрізний тематизм кожного навчального року початкової освіти.

Після опанування тем першого циклу - «Абетка мистецтв» (1 кл.) і «Краса довкілля в мистецтві» (2 кл.) учні знайомляться з темами «Образ людини в мистецтві» (3 кл.) і «Світ культури в мистецьких шедеврах» (4 кл.), яка завершує початкову мистецьку освіту. Згідно з авторською концепцією, домінантою третього року навчання, яка стає основою систематизації змісту і визначає спільну для всіх мистецтв логіку розгортання теми року, стають універсальні естетичні категорії: ЛІРИЧНЕ, ГЕРОЇЧНЕ, ФАНТАСТИЧНЕ, ГУМОРИСТИЧНЕ. Для кращого усвідомлення такої тематичної структури ці категорії винесено на форзаци підручника для З класу й конкретизовано візуальними прикладами з творів мистецтва, які діти вивчають протягом навчального року.

Перед третьокласниками й третьокласницями постають художні образи людини в найрізноманітніших ракурсах, зокрема в таких темах: 1 семестр - «Портретна галерея», «Ліричні персонажі», «Людина і природа - єдині», «Дружба і братство - найбільше багатство», «Героїзм у мистецтві», «Богатирі в мультиплікації»,

«Козацькому роду нема переводу», «Наша слава, краса і велич» та ін. 2 семестр -«Мандрівка у світ фантастики», «У світі реального та уявного», «Картинки з виставки», «Фантастичні пригоди у Країні Див», «Політ фантазії, «Гумор у мистецтві, «Ляльки-іграшки в житті та мистецтві» та ін. Тематична структура четвертого року навчання будується на ідеї мистецьких подорожей Україною та іншими країнами світу, що передбачає знайомство учнів з культурою різних народів світу, зокрема й тих національностей, які проживають у різних регіонах нашої держави: поляків, угорців, білорусів, росіян, болгар, молдаван, греків, кримських татар. Варто зазначити, що специфічним завданням у випускному класі початкової школи є, як відомо, узагальнення досвіду, набутого учнями за чотири роки, і пропедевтики навчання в наступних класах основної школи.

Через всю програму навчання мистецтва в початкових класах проходить ідея засвоєння учнями специфіки різних художніх мов - музичної, образотворчої, хореографічної, мови театру і кіно. Для мистецької галузі важливі поряд зі знаннями й уміннями досвід особистісно-цін-нісного емоційно-естетичного ставлення до мистецтва й досвід художньо-творчої діяльності. Для цього у процес навчання вплітається різнобарвна палітра специфічних термінів. Безперечно, діти мають поступово під час сприймання та інтерпретації творів мистецтва і власної практичної діяльності опановувати сенс цих складних понять, а не запам’ятовувати терміни механічно, відірвано від звучання музики чи перегляду картин, вистав і фільмів. Художні образи й поняття взаємодоповнюють один одного: поняття мовби «просвітлюють логікою» образні уявлення, емоційні відчуття, інтуїтивні прозріння.

У 3 класі вводяться такі нові терміни, як «контраст», «лад», «фактура», «мурал», «шарж», «комікс». У 4 класі до них додаються маловідомі дітям слова, що розширюють мистецьку термінологію, зокрема назви народних танців і музичних інструментів («мазурка», «чардаш», «сиртакі», «мандоліна», «клавесин», «тулумбас», «зурна», «ситар» тощо). Доцільно також повторити й узагальнити терміни, що учні вивчали раніше, насамперед спільні для мови різних видів мистецтва (ритм, штрих, пастораль, етюд тощо).

Зміст художньо-дидактичного матеріалу для уроків у 3-4 класах постійно збагачується за рахунок відкриття нових імен і введення їхніх творів у педагогічну практику завдяки підручникам. З-поміж них: Сергій Борткевич, Юрій Весняк, Еміль Градецький, Олександр Шимко та ін.

Учитель мистецтва (або два вчителя, які працюють у парі над єдиною темою) проектує кожний інтегрований урок, розробляє логіку його послідовного розгортання для оптимального здійснення навчально-виховного процесу і досягнення запланованих освітніх результатів. Орієнтовну структуру уроків і домінанти змісту й методики представлено в конспекті-конструкторі авторів Л. Масол., О. Гайдамаки та О. Колотило, які публікуються для кожного класу окремо.

Поширеним способом підготовки вчителя до навчально-виховного процесу стала практика складання робочого плану і конспекту - короткого письмового викладу його прогнозованого змісту. План-проспект уроку (словесний конспект) дає змогу відтворити переважно одно-спрямовану послідовність викладу матеріалу. За умов його підкріплення візуальною схемою (графічний конспект) виникають додаткові можливості побачити цілісність уроку і зв’язки між його окремими складовими та між уроками певного тематичного циклу. У шкільній практиці подібна попередня проективна робота з навчальним матеріалом отримала назву побудови «опорних сигналів», у вищій школі -складання «опорних конспектів». Модель уроку мистецтва за способом викладу навчально-методичної інформації може виражатися у двох основних формах: вербальна, описова (план, план-проспект або сценарій, де висвітлюються основні етапи уроку та контури його перебігу); візуальна (графічна схема, технологічна карта з малюнками-позначка-ми, знаково-символічна модель, що пояснює педагогічний задум).

За ступенем насиченості інформації модель може бути стислою чи розгорнутою (деталізованою).

Типи й жанри уроків, структура та традиційні етапи розгортання навчально-виховного процесу ми навели в методичному посібнику для 1-2 класів. Характеризуємо художньо-педагогічну драматургію, що враховує емоційну та естетичну специфіку педагогіки мистецтва.

Пропонуємо орієнтовний схематичний варіант художньо-педагогічної драматургії уроку мистецтва (загальний контур, а не обов’язкові частини):

Вступ /Інтродукція (організаційний момент, емоційне налаштування) Зав’язка (пояснення теми, проблемна ситуація)

Розробка/Основна частина (виклад нового матеріалу, сприймання та інтерпретація творів мистецтва в перебігу бесіди, дискусії)

Кульмінація (спів, гра на інструментах, імпровізація, виконання художньо-практичної роботи, будь-яка інші форма самореалізації у творчості) Розв’язка (рефлексія, підсумок уроку, спільний пошук відповіді щодо проблеми, висновки, оцінювання)

Кода (окреслення перспектив: поради щодо подальшої мистецької самоосвіти, спостереження і дослідження в довкіллі, в родині).

Здійснюючи оцінювання, треба враховувати результати як спільної діяльності класу чи групи («акордна» оцінка), так і досягнень кожно

го, використовуючи виключно позитивні форми висловлювань або візуальні бонуси (стікери, «медальки» тощо), зокрема самооцінювання та взаємооцінювання.

Дуже важливо намітити перспективи подальшого розвитку учнів, мотивувати їх використовувати за межами школи набуті знання, вміння, компетентності. Наприклад, запропонувати провести певні спостереження у навколишньому середовищі, пофантазувати й провести мініексперименти в родинному колі, з батьками чи друзями, стимулювати самостійні пошуки й спрямовані мистецькі перегляди в інтернеті.

Наголосимо, що для драматургії інтегрованого уроку особливої значущості набувають взаємозв’язки між музичним і образотворчим компонентами спареного уроку, а також гнучка інкрустація елементів синтетичних мистецтв у його структуру. Також варто заздалегідь передбачити й запланувати час для пауз: включення руханок, фізкуль-тхвилинок, ігор і вправ для емоційного розвантаження.

Інтеграція загалом спрямована на ущільнення змісту уроку, переведення навчання з екстенсивного на інтенсивний шлях. Це здійснюється за рахунок зняття дублювання інформативного матеріалу (наприклад, вступних бесід до кожного компоненту уроків з даної теми, тематичних узагальнень і підсумків тощо).

У 3-4-х класах теми можуть охоплювати більшу кількість уроків, у такому випадку потрібно продумувати художньо-педагогічну драматургію всього тематичного циклу. Доцільно впроваджувати таку циклічність, приміром, якщо учні сприймають великі за тривалістю музичні твори: сюїти, симфонії, опери, балети, мюзикли. Наприклад, у 3 класі вивчення «Картинок з виставки» М. Мусоргського потребує більше ніж одного уроку, щоб прослухати декілька п’єс і сформувати в учнів уявлення про програмний жанр сюїти з наскрізним розвитком, порівняти фортепіанне й симфонічне виконання та сучасну електронну інтерпретацію твору. Інший приклад: сюжет «Снігова королева» цікаво розкрити на творчості різних українських композиторів: п’єсах Ж. Колодуб і Г. Саська, балеті О. Шимка. На сучасних інтегрованих уроках завдяки впровадженню інформаційно-комунікаційних технологій значно зростає кількість наочності, отже, виникає можливість збільшення завдань на порівняння різних видів мистецтва за рахунок перегляду в інтернеті мультфільмів, різноманітних відеозаписів опер і балетів, віртуальних екскурсій. Вважаємо, що при викладанні двох спарених уроків (двома вчителями чи одним) першим уроком доцільно планувати музичне мистецтво, а не образотворче для подолання «стереотипу ілюстративності» сприймання музики. Хоча це не є обов’язковою методичною вимогою. У перебігу навчання в 4 класі з метою закріплення та узагальнення матеріалу доцільно час від часу пригадувати музичні та візуальні твори, які учні вивчали в попередніх класах.

Не перестаємо нагадувати тезу, що стала своєрідним правилом викладання інтегрованого курсу мистецтва: будь-які емоційні чи асоціативно-образні зв’язки, паралелі та аналогії між видами мистецтв мають обов’язково враховувати специфіку художньої мови кожного з них і бути доцільними з огляду на загальну художньо-педагогічну драматургію уроку, спрямовану на розкриття теми й розвиток учнів.

Методика навчання мистецької грамоти

Музична грамота Образотворча грамота Хореографічна грамота

Ні мистецтво, ні мудрість не можуть бути досягнуті, якщо їх не навчатися. Займатися мистецтвом неможливо без постійних тренувань і розвитку.

Демокріт, античний філософ

Благо, подароване нам мистецтвом, не в тому, чого ми навчилися, а в тому, якими ми стаємо.

Оскар ВайлА ірландський письменник

У методичному посібнику для 1-2 класів ми розкрили й проілюстрували багатьма прикладами питання вивчення нотної грамоти з використанням ігрових технологій, щоб запобігти її перетворюванню на «суху й нецікаву теорію».

Під час другого циклу навчання молодших школярів гра не менш важлива і потрібна, ніж в адаптаційному періоді. Учні мають опановувати нові музичні поняття і повторювати ті, що вивчили раніше. Тому рубрика «Нотна грамота» перейменована на «Музичну грамоту».

Через дидактичні механізми гри («Уяви себе композитором...») діти без остраху перед складністю музичної теорії експериментують і виконують завдання, спрямовані на музичний і зокрема ритмічний розвиток. Наприклад: проплескати або заграти на дитячих інструментах ритмічні партитури, зімпровізувати інтонації казкових персонажів, утворити різні ансамблі й розподілити виконавців куплетів пісні (соло, дует, хор, інструментальний супровід).

Окрім рубрики з музичної грамоти в наших підручниках для 3 і 4 класів збільшилася вага рубрики «Образотворча грамота». У ній подаються елементарні відомості щодо абетки композиції і кольорознав-ства, лаконічні пояснення ключових понять образотворчого і декоративного мистецтва, а саме: формат, композиційний центр, плановість, симетрія, орнамент, стилізація, похідні, контрастні, теплі і холодні кольори, відтінки, засоби виразності графіки, види скульптури, фактура тощо. Засвоювати ці поняття учні мають у процесі сприймання та інтерпретації творів мистецтва, вправ і практичної роботи. Як і в музиці, важливе занурення в емоційну царину образотворчого мистецтва, тому також рекомендовані завдання для розвитку уяви та фантазії, креативних здібностей учнів, наприклад: «Уяви себе художником і намалюй...», «Уяви себе архітектором (скульптором) і створи...».

У 3 класі вводиться також рубрика «Хореографічна грамота», яка в 4 класі репрезентована детальніше, адже зміст тем, присвячених зна-

йомству з танцями народів України та світу, вельми цьому сприяє. Аналогічно пізнавальні тексти супроводжуються ілюстраціями (костюми), ігровими й дослідницькими завданнями, переглядом відео.

Розглянемо послідовно зміст вказаних рубрик на конкретних прикладах і зразках.

Це матеріал з посібника "Методика навчання інтегрованого курсу “Мистецтво” у 3-4 класах" Масол